friend, жертвуючи, але не підкоряючись, неможливо вшанувати Бога!

Не знаю, як це «працює», проте щоразу, коли всередині з'являється свідоме почуття здійсненного гріха, відповіддю йому стає неймовірно сильне бажання принести жертву Богові. Навіщо? Щоб показати Йому свій жаль, а також – сподіваючись отримати прощення.

Це відбувається в різних випадках. Наприклад, коли стаєш переможцем у тендері на велике урядове замовлення. Частина грошей повертається посереднику (фасилітатору), однак всередині не дає спокою думка, що це усе було неправильно, а тому ми робимо велику пожертву до церкви. Або ж це буває, коли ми щойно збрехали комусь, проте, замість того, щоб сповідатися цій людині, ми вирішуємо постити й зробити церковну пожертву. Таких прикладів безліч…

Те саме сталося і з царем Саулом. Він не повністю підкоряється Богові. Він усвідомлює, що це було неправильно, але вирішує принести жертву Богу (1 Самуїла 15). 

Ми не можемо вшанувати Бога, діючи по-своєму, а потім прикритися жертвами, які ми приносимо Йому. Ми шануємо Його, тільки повністю підкоряючись Йому!

«Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву» (Приповісті 21:3). 

friend, прославте Його послухом! Це просто, проте зовсім нелегко!

Моя молитва сьогодні:

Господи, дозволь мені бути настільки чутливим до мого зв'язку з Тобою, щоб я вшанував Тебе повним послухом. Моя готовність накласти обмеження на свої бажання – ось, так я шаную Тебе! «Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!» (Псалом 103:1) Амінь! 

Ви – справжнє диво!