friend, маловірʼя – це джерело більшості тривог

Шторм на Галілейському морі показав учням Ісуса, що хоч вони й знали, що Він був всесильний, можливо, вони навіть знали, що Він був джерелом усякої віри, але це не допомогло їм у кризі. Думаю, ця картина відображає те, що переживає більшість із нас.

Нещодавно у моїй церкві була дуже цікава проповідь. Пастор говорив про наші реакції на тривоги й зробив три висновки:

1) Наші занепокоєння ретельно виявляють, хто чи що є нашим ідолом.

2) Наші тривоги виявляють, наскільки глибоко ми довіряємо або не довіряємо Ісусу у певних сферах нашого життя.

3) Наші тривоги свідчать про прагнення контролювати все, а також про брак нашої довіри Богу в тому, що Він тримає всі обставини під контролем.

Дяка Богу, я вірю, що в цілому Бог ігнорує наш рівень віри. Коли вітер затих, море заспокоїлося, учні почули докір: «Де ваша віра?».

Це не було лайкою чи спробою їх присоромити. Не було якимось «випробуванням» чи спробою відкинути їх. Але це було викликом, що наступного шторму Бог бажає бачити в них віру! І це ж стосується і нас!

friend, «догодити ж без віри не можна!» (До євреїв 11:6). 

Моя молитва сьогодні:

Господи, нехай у будь-якому штормі моя віра множиться. Нехай довіра Тобі буде моєю вічною основою! Я залишаю своє бажання контролювати людей і події, довіряю Тобі і Твоєму часу, Твоїй суверенній волі навіки! Амінь!

Ви – справжнє диво!