friend, нехай спалахне радість, осяюючи скорботні часи!

Радість – це дивовижний Божий дар! Озираючись на своє життя, я розумію, що радість – це не самоціль, а супутній результат перебування у правильних взаєминах із Христом. Мій досвід свідчить, що я ніколи не отримував радості, коли шукав її. Радість несподівано спалахувала у той час, коли я проходив у вірі через вогонь, випробування, повені чи шторми...

Ось чому «сіяти у сльозах» (Псалми 126:5-6)  — це те, що нам потрібно робити насправді. Слід продовжувати будувати, поки інші тікають. Служити людям, переживаючи особисту потребу.

Результат дає несподівані спалахи радості!

«Радість вривається у наше життя, коли ми творимо добро, не намагаючись маніпулювати предметами та часом заради отримання радості» (К.С. Льюїс).

«… буває увечорі плач, а радість на ранок!» (Псалми 30:5). 

Віра. Довіра. Сіяння в Дух. Навіть у сльозах. А потім «спалахує радість», дивуючи нас!

«Радість – це важлива діяльність небес!» (К.С. Льюїс).

«…Дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого» (До євреїв 12:2).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я дякую Тобі, що Ти – творець радості! Навіть Твій хрест називався «майбутньою радістю». Коли ми покликані проходити через часи скорботи, пам'ятаймо, що Ти теж пройшов їх. І тому зараз Ти можеш співчувати нашим слабкостям. І Ти можеш підтримати нас, коли ми цього потребуємо! Амінь!

Ви – справжнє диво!