friend, якщо перемога не поспішає, просто продовжуйте боротися!

Хто з нас не хоче швидко перемагати? Ми часто впевнені, що чим швидше приходить перемога, тим це краще — особливо, коли йдеться про наших дітей. Але чи це так і є?

Пам’ятаю, як ми спілкувалися з сім'єю мого старшого сина Логана – його дружиною Мартою та сином Джеймсом. Джеймсу тоді майже виповнився рік, він уже навчився ходити й безупинно прагнув пізнавати світ. 

Логан прокоментував це так: «Усе, що ми робимо зараз – це щосили намагаємося стримувати його». Ми з Крісті усміхнулися й разом вигукнули: «Логан, це саме те, що ми намагалися робити з тобою, але це тоді здавалося неможливим!»

Це була інша ситуація, але перемога все ж таки прийшла! У випадку з Логаном це був марафон на витривалість, боротьба, не схожа ні на що інше. Нам знадобилося вісім років, щоб Логан навчився стримувати себе. Господь був дуже милостивий, й відкрив Крісті метод, як допомагати синові. Треба було фізично стримувати його, доки його лють не минала й тіло розслаблялося. Спочатку це займало 30-40 хвилин, але поступово таких інцидентів ставало дедалі менше, й також їх тривалість скорочувалася.

friend, процес — ось що робить Бог, і Йому це подобається!

Моя молитва сьогодні: 

Господи, я дякую Тобі за труднощі в моєму житті. Допоможи мені, спрямуй мене, щоб я міг радіти у своїх стражданнях, бо знаю, що «утиски приносять терпеливість, а терпеливість досвід, а досвід надію» (До Римлян 5:3-4)  Прошу, відкрий мені, що я можу робити коли проходжу процес випробувань! Господи, Ти моя надія і моя скеля! Амінь!

Ви – справжнє диво!