втішити по-справжньому може лише Ісус

Сьогодні я розмовляв зі своєю молодшою сестрою Трішею. Її 11-річний син отримав у початковій школі «Нагороду Рафи». Рафа був учнем цієї школи, але два роки тому трагічно загинув, коли його ненароком збила машина. Після цього вчителі вирішили щороку обирати одного учня, який найбільше схожий на Рафу та вручати йому нагороду. Цього року ним став мій племінник Лінкольн.

Моя сестра розмовляла з мамою Рафи на цьому заході, і вона досі під враженням від спокою та умиротворення цієї жінки. Мама Рафи сказала: «З самого початку ми знали, що Рафа є даром Божим. І ми насолоджувалися кожним днем, проведеним із ним. Ми знаємо, що він зараз у кращому місці».

Бог-творець втішає нас у горі, і ця взаємодія є ще одним доказом. Але було б зовсім інакше, якби чільне місце Бога в серці мами Рафи зайняв не Господь, а її син. Швидше за все, вона зі сльозами на очах говорила б приблизно таке: «Я не можу з цим змиритися. Мені більше нема для чого жити! Я досі злюся на Бога за те, що він дозволив цьому статися!»

Бог втішає нас глибоко та по-справжньому! Але все, що є для нас ідолом, не здатне принести втіху. Ідоли втішають лише поверхово.

«Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується» (2 до коринтян 1:3-5). 

Моя молитва сьогодні:Господи, Ти – Утішитель! Ти знаєш мою потребу втішити, і я дякую Тобі, що Ти найкраще знаєш, як втішити мене в усіх моїх бідах! Амінь!

Ви – справжнє диво!