Хто приймає рішення: ми чи Бог?

Однією з головних тем на нещодавному чоловічому ретриті була така: «Одна людина загартовує іншу!» Ми говорили про важливість перебувати в оточенні людей, які дійсно гартують і формують тебе в образ тієї людини, якою замислював Бог під час твого створення.

Мені дивно, як Бог використовував одних і тих же ворогів Ізраїлю, щоб привести одного царя до часткової покори і смерті, а іншого до повного послуху і смиренності. Я говорю про амаликитян.

Приблизно в той само час, що і решта нашої історії, Саул перебуває на одному полі битви, а Давид — іншому, але обидва борються з амаликитянами.

Замість того, щоб повністю покоритися Божому керівництву, Саул одноосібно вирішує залишити тварин живими, щоб принести їх у жертву Богу. Своєю чергою Давид, відмовившись від власного права приймати рішення, звертається до священика (Бога) за порадою. І цілком підкоряється йому.

Саул помирає. Давид проходить останній етап підготовки до царювання.

Саул отримує слово: «Слухняність краща за жертву». Давид отримує слово: «Ти відновив все, що втратив!»

Саме у питанні слухняності (смирення) кожен чоловік потребує допомоги. Чиєму голосу ми підкорятимемося? Я сам приймаю рішення чи корюся Богу? Правда полягає в наступному: те, що ми говоримо, а потім робимо, є відображенням того, у що ми справді віримо. І щоб залишатися смиренними, нам необхідно підтримувати стосунки з іншими людьми.

Сьогодні вранці я звернув увагу на невелику фразу Ісуса: «Хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває» (Від Івана 3:36). 

Реальне – справжнє життя – це питання слухняності!

Моя молитва сьогодні:Господи, «я зодягнуся в смирення», звільни мій дух, щоб я міг бути мудрою людиною, і допоможи мені вдягнутися в повну броню Божу, щоб я міг коритися Тобі і долати всі підступи лукавого! Амінь!

Ви – справжнє диво!