Гордість – ось, що ми всі досконало вміємо!

Гордості немає потреби вчитися. Швидше, гордість – це природний стан серця, який дозволяє думати, що ми усе контролюємо. І коли людина виявляє гордість, то усі, хто поруч, страждають.

Якщо комусь потрібна допомога чи порада, більшість із нас намагаються допомогти, навіть якщо не знають, як правильно. Але якщо ви схожі на мене, то можете не дослухатися того, кого вважаєте некомпетентним. Наприклад, коли щось робите разом зі своїми дітьми, і один із них пропонує кращу ідею, ви можете продовжувати діяти по-своєму через гордість.

Горда людина не слухає. Горда людина наполягає на своєму.

Горда людина насилу визнає свої помилки.

«Бо непокірливість як гріх ворожбитства, а свавільство як провина та служба бовванам» (1 Самуїлова 15:23). 

Ці слова Самуїл промовив Саулу після того, як той сказав, що Бог більше бажає послуху, ніж жертвоприношень. Чому ми не замислюємося про це? Гордість – це гріх. Про це не часто почуєш: «Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради» (Приповісті 12:15). 

Іншими словами: коли ти нездатний вчитися, ти йдеш шляхом дурня!

Мить, коли ви помічаєте у своєму серці впертість чи несприйнятливість до навчання, це момент для переосмислення. Це необхідно для того, щоб знову набути духовної рівноваги.

Настав час спрямувати свій компас у бік Христа, Його волі та Його Царства!

Моя молитва сьогодні:Господи, я почуваюся втраченим. Я відчуваю, як мною опановує «жорстокість серця». Господи, я даю Тобі дозвіл «обрізати серце моє, щоб я любив Господа, Бога свого, усім своїм серцем та всією душею своєю, щоб жити мені» (Повторення Закону 30:6). Амінь! 

Ви – справжнє диво!