Усвідомлення вічності живе в глибині наших сердець

Якось я почув, як одна людина описала атмосферу, в якій живемо ми усі без виключень. Він навів два слова, що, за його словами, зрозумілі більшості людей ─ особливо тим, хто не має особистих стосунків з Богом. 

Ось вони: втраченість та спустошеність.

Мені здається, насправді так і є. І навіть у мене – людини, яка понад 40 років ходить із Богом – теж є ці почуття. Так, чому ж?

Думаю, причина в тому, що в наших серцях живе вічність. Як тут сказано: «Він робить усе прекрасним у свій час. Він також вклав відчуття вічності в її серце, але людина не в змозі пізнати від початку й до кінця усе створене Богом» (Екклезіяст 3:11). 

Отже, проживши на землі кілька десятиліть, ми приходимо до почуття, що тут – у процесі нашого земного життя – неможливо випробувати нічого, що наблизило б нас до нашого істинного «дому». Саме тому в кожному з нас перебуває ця «спрага вічності» ─ адже тільки у вічності існує наш справжній «дім»!

Ви були створені для вічності!

Моя молитва сьогодні:Господи, Ти вічний. Ти створив людину, щоб мати з нею вічні стосунки у вічності. Господи, це моє бажання! Ніщо на землі не може заповнити мою порожнечу, але тільки Ти можеш! Моє вічне життя починається зараз із пізнання Тебе! (Івана 17:3) В Ім'я Ісуса, амінь! 

Ви ─ справжнє диво!