Страх підштовхує до насилля. Страх розсіюється у присутності Христа.
Різдвяний сезон завжди нагадує про скромний початок життя Ісуса. Загорнута в пелюшки дитина, що лежить у яслах… Цар, що народився у хліві. Істина, що втілилася в немовляті!
Водночас цього вразливого новонародженого пророк Ісая наділяє дуже сильними глибокими титулами: «І назвали його Чудотворним Радником, Всемогутнім Богом, Вічним Батьком, Князем Благоденства».
Контраст не може бути різкішим.
Цар Ірод почув від мудреців про іншого Царя. Він не міг ризикувати, щоб хтось став загрозою його правлінню, і тому вдався до жорстокого насильства, вбивши всіх немовлят, народжених у Віфлеємі. Пізніше, коли Ісус уже виріс і юдейські лідери не змогли сперечатися з Ним, вони «знов схопили каміння, щоб побити Його» (Івана 10:31).
Така закономірність спостерігається не тільки у Біблії, а й упродовж історії людства. Коли хтось боїться втратити своє лице, владу чи статус, і в нього закінчуються переконливі аргументи та можливості мирних переговорів, він вдається до насильства.
Неконтрольований страх і невпевненість можуть легко примусити людей використовувати насильство, маніпуляції або жорстокість заради захисту своїх позицій. Проте привабливість послідовників Ісуса в тому, що вони навчилися не піддаватися страху! Вони вірять, що Божі задуми неможливо зірвати!
Страх не закінчується смертю. Страх завершується у стосунках із Ісусом Христом!
Ірод Великий помер, його син Ірод Антипа помер, але церква, яка народилася на той час, у тій репресивній політичній атмосфері, продовжує існувати й досі!
Моя молитва сьогодні:Господи, Твоє пришестя в образі Немовля показує мені, що зовнішні обряди не відображають всієї повноти задуму. Твоя Церква зародилася, і «брама пекла» не змогли її зупинити. Ба більше, попри жорстокі гоніння, Тіло Христове розширилося настільки, що перевершило Рим і продовжує зростати у всьому світі. Я хочу, щоб Ти перебував у мені, щоб я міг зростати через усі випробування, які мені доведеться перенести! Я вірю в Тебе! Амінь!
Ви – справжнє диво!
