Довіряйте Господу як у світлі, так і у темряві!

1986 був часом, коли я вчився «ходити по вірі». Літо того року я мріяв провести в місіонерській поїздці у СРСР, проте ті мої плани не здійснилися. Вчора я ділився з вами своїми переживаннями, коли мої тверді наміри зазнали краху.

«Ходити вірою» ніколи не буває легко, але це можливо! Ми завжди, за будь-яких обставин, маємо довіряти Господу. Він – Всемогутній. У Нього «вся влада»! Часом ми отримуємо внутрішню інформацію про «причини» того, що відбувається, але в більшості випадків ми живемо з «несподіваними результатами».

Якби мені тоді не відмовили у візі, я опинився б у Києві у розпал чорнобильської ядерної катастрофи. Проте через тридцять днів після відмови я таки отримав візу і провів 5 місяців у Краснодарі, Москві та Санкт-Петербурзі. Я вивчав мову і ділився своєю вірою з усіма молодими людьми, які були зацікавлені в тому, щоб дізнатися більше про Ісуса та Його Царство!

На той раз я отримав внутрішнє пояснення, чому моя віза не була видана, однак було багато інших випадків, про які я досі не знаю причини відмови або того, що виглядає як невдача.

Стефан в Діях подано так: «Чоловік, сповнений віри і Святого Духа» (Діяння 6:5). У Писанні описано його страту – коли його забивали камінням до смерті, він відповів так само, як і Христос: «Господь Ісусе, прийми мій дух!» Він упав навколішки і голосно вигукнув: «Господи, не карай їх за цей гріх!» З цими словами він помер (Діяння 7:59-60). 

Степан не знав, як його мучеництво вплине на оточуючих людей. Зокрема – на Савла, майбутнього апостола Павла. Проте у той час Савл схвалював вбивство «людини, сповненої віри і Святого Духа».

Довіряйте Господу у світлі, довіряйте Йому у темряві!

Моя молитва сьогодні:Господи, Ти гідний довіри! Ти ніколи не залишиш нас і не покинеш! Я вірю в це! Амінь!

Ви – справжнє диво!