Добрі справи з любові та співчуття – це також поклоніння Господу!

Сьогодні мене торкнувся цей вірш: «І сталося так, що коли Ісус їв у домі Матвія, багато збирачів податків та грішників прийшло, і посідали вони за стіл разом з Ісусом і Його учнями» (Матвія 9:10). 

Це розлютило деяких людей. Пам'ятаєте, кого? Так, фарисеїв. Релігійних. Тих, хто дотримувався правил. Ісус говорив про них таке: «Кажу вам так, бо якщо ви не переважите законників та фарисеїв у виконанні того, чого вимагає Бог, то не ввійти вам до Царства Небесного» (Матвія 5:20). 

Фарисеї не могли зрозуміти, чому Ісус обідав із грішниками та збирачами податків. Адже праведники не спілкуються із грішниками! Крапка. Релігійний дух протистоїть Духу Божому. Проте Ісус приходить як лікар для хворих, щоб зцілювати, а не як суддя, щоб засуджувати!

Чи потребуєте ви зцілення? Більшість із нас, які мають м'яке серце, скажуть: «Так». Самовдоволені ж судять про вчинки інших і в гордості вважають себе вищими за інших.

Ісус прагне співчуття, а не жертвопринесення. Цей момент робить все чудовим, але також складним. Наше співчуття або добрі справи, зрештою стають нашим більш-менш релігійним жертвопринесенням.

Тож як нам робити добрі справи зі співчуття, а не з релігійного жертвопринесення?

Відповідь на це питання я бачу в поєднанні трьох аспектів міцної віри. По-перше, слухайте Божий голос. По-друге, коріться Його голосу. По-третє, не спускайте очей з Ісуса.

Якщо ми робимо добрі справи, які беруть початок у розумі, то найчастіше це релігійні добрі справи. Якщо ж ми робимо добрі справи, слухаючись Божого голосу, з любов'ю, то вони стають продовженням нашого поклоніння Господу.

Фокусуючись на виконанні потрібних правил, ми продовжуємо судити інших. Зосереджуючись на послуху Божому голосу, ми продовжуємо поклонятися Ісусу!

Моя молитва сьогодні:Господи, я потребую зцілення. Я хворий. Мені потрібна Твоя праведність. Мені потрібне Твоя любов! Я – Твій! Амінь!

Ви – справжнє диво!