Навіть коли ми бунтуємо, Бог не перестає нас любити!

Це правда! І це приголомшливе відкриття! Коли ми по-справжньому усвідомлюємо, що Бог повністю на нашій стороні й просто не може не любити нас безумовно та вічно, ми відчуваємо смирення. Іншої реакції просто не може бути!

Оскільки Божа любов сильно відрізняється від людської, і ми знаємо, наскільки ми непокірні, більшості з нас важко по-справжньому повірити в те, що Він може любити нас так, як любить.

І саме тому вірші, як у книзі Ісаї, мають таку силу. Вони виявляють Боже серце до нас!

«Я руки простягав до впертих людців, чекаючи на їх прихід, готовий їх прийнять до Себе» (Ісая 65:2). 

Весь день. Увесь час. Простягаючи руки до «непокірного народу»! Він простягає нам руку! Він запрошує нас! Він прагне, щоб ми схопилися за Його простягнуту руку і прийшли до Нього! Попри наш непослух! Він готовий прийняти нас!

«Колись ви не були людьми Божими, а тепер ви — люди, які належать Богу. Колись ви не знали милості Божої, а зараз ви отримали її» (1 Петра 2:10). 

Моя молитва сьогодні:

Господи, я дякую Тобі за Твою милість. Я дякую Тобі за те, що Ти хочеш, щоб ми Тебе знайшли! Дякую за те, що Ти не перестаєш любити мене, навіть коли я перестаю любити Тебе! Дякую за Твою простягнуту руку! Я приймаю рішення триматися за Твою руку, хоч би що трапилося! Амінь!

Ви – справжнє диво!