Тримаючи в руках каміння, важко служити Ісусу

Нещодавно мені довелося слухати суперечку двох сусідів. Було дуже голосно. Один зробив щось таке, що іншому не сподобалося, і обидва намагалися приструнити один одного. Але що відбувалося тим часом у духовному світі? З кожним словом вони кидали одне в одного каміння. Ці слова призначалися для того, щоб образити, натиснути та принизити!

В історії з жінкою, яку викрили у перелюбі (Євангеліє від Іоана, 8 розділ),  фарисеї теж тиснули на Ісуса. Його запитували: «А ти що скажеш?» І вони прагнули отримати відповідь. Вони хотіли почути щось, за що могли б засудити Ісуса, щоб потім кинути в нього каміння. Але Ісус їх ігнорує! Він нахиляється і пише щось землі. А вони продовжують примушувати Його відповісти: «А вони не переставали питати» (Від Іоана 8:7). 

Це дуже сильна ілюстрація. Ісус нахилився, щоб бути на одному рівні з обвинуваченою. Ісус завжди там, де життя здається дуже заплутаним. І Він не засуджує, а дарує свободу. Безгрішний Ісус любить фарисеїв так само, як і жінку, яку впіймали у гріху.

Настав час викинути каміння!

Це зробили фарисеї. Їхні руки розтиснулися, і каміння посипалося на землю. «Почувши ці слова, всі почали розходитися: спочатку старші, а за ними й молодші» (дослівно з арамейської, це почалося «зі священників») (Від Іоана 8:9).

Моя молитва сьогодні:

Господи, пробач мені за те, що я ношу каміння, щоб показати іншим, де їхнє місце. Господи, сьогодні мені потрібне Твоє прощення! Я спустошую руки, щоб підняти їх до Тебе і служити Тобі! Амінь!

Ви – справжнє диво!