Усі питання до Бога залиште біля хреста!

Коли трагедія обрушується на вашу родину, неминуче виникає безліч запитань. Глибоких та серйозних питань. Чому? А потім з'являється голос обвинувача. «Це твоя провина». «Ти міг би ...» «Ти не повинен був ...» А відповідей немає.

Так само, як і в 11-му розділі Послання до євреїв, герої віри отримували бажане і не отримували. Чому? Це таємниця, що досі залишається нерозгаданою. Та саме в такий момент на сцену виходить віра, що така дорога Йому!

Учора в нас була поминальна служба, і я, зокрема, сказав наступне: «Ми співаємо Тобі, Господи, пісні прославлення, попри наш біль. Це воістину жертва хвали». Як сказано у Святому Письмі: «Бо у нас тут немає вічного міста, ми тільки шукаємо прийдешнє місто. Тож через Ісуса повинні постійно приносити пожертву Господу, тобто хвалу з уст наших, що визнають Його Ім’я» (Євреїв 13:14-15). 

Величання Господа в болю – жертва. Славити Його ім'я, коли в тебе залишаються лише питання, – жертва. Це означає принести Йому усе, що ти не можеш зрозуміти. Ти кладеш це питання біля хреста і говориш Йому щось на кшталт: «Я не знаю, чому Ти допустив ці події, але я вірю в Тебе, у Твою мудрість, у Твою суверенність; мої дні у Твоїх руках, я тримаюся за Твою руку! Амінь!»

Ви – справжнє диво!