Життя під прокляттям починається коли серце відвертається від Господа! (Єремія 17:5).

Минулими вихідними я побував на Конференції, присвяченій Божому створенню Всесвіту. Було чудово почути про дивовижні відкриття, що в науковому світі роблять послідовники Ісуса! Знову і знову їхні знахідки вказували не тільки на творіння, а й на Христа Творця, надихаючи прославляти Його!

Натомість є люди, які, споглядаючи те саме творіння, не визнають Творця. Мені дуже їх шкода. Поки я слухав спікерів, у думці постійно звучали ці вірші:

«Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися» (До римлян 1:20-21). 

Серця затьмарилися! Серця відвернулись! Серця невдячні!

Але зверніть увагу на цю послідовність.

Бог явив Себе через Своє творіння. Однак вони не прославили Його як Бога і не виявили вдячність. І тоді їхні думки стали марними, а серця затьмарилися.

Це мене зупинило.

Невдячність – це не просто погане ставлення. Це може стати початком відокремлення серця від Бога.

Життя під прокляттям починається в ту мить, коли серце відвертається від Господа. І одним із попереджувальних знаків може стати зникнення подяки з наших сердець та вуст.

Тому сьогодні молюся так: Господи Ісусе, я даю Тобі дозвіл провести операцію на моєму відкритому серці. Дай мені те «серце з плоті», яке Ти обіцяв в Єзекіїлі 11:19, – серце, завжди м'яке та відкрите для Твого дотику та Твого скальпеля. Досліди у мені все, що стає жорстким, холодним чи невдячним. Нехай подяка завжди буде настроєм мого серця та розуму. Бережи моє серце наверненим до Тебе! В ім'я Ісуса, амінь!

Ви – справжнє диво!