Втраченість завжди є результатом розірваних стосунків

Якось у нас були гості. Вони помітили на столі у вітальні фотоальбом й почали його розглядати. Коли одна із сторінок перегорнулася, на підлогу випав наш пульт від телевізора. Ми з Крісті дуже зраділи! Знаєте, чому? Перед цим ми шукали цей пульт останні три місяці! Ми обшукали все, що можна, й дійшли висновку, що його назавжди втрачено. Однак, як виявилося, пропажа була зовсім поряд.

Причиною втрати була недбалість, а не відстань.

Однак ми можемо загубитися і на власний вибір. У 15-му розділі Євангелія від Луки описана історія про блудного сина. Молодший син вирішив залишити батьківський дім, забрати свою спадщину та витратити її на розгульне життя. Його втраченість була його вибором.

Однак старший син теж загубився, попри те, що залишався удома. Його втраченість також була його вибором, і вона виявлялася у його ставленні до батька.

Серце старшого сина лютило і ревнувало, оскільки батько влаштував свято для його молодшого брата. Старший служив батькові, однак його мотиви були неправильними. Він не приєднався до святкування, бо шкодував себе, говорячи: «Послухай! Усі ці роки я вірно служив тобі, й жодного разу не було так, щоб я не виконав твій наказ! Але ти жодного разу не дозволив мені зарізати навіть козу, щоб я міг запросити своїх друзів повеселитися!» (Від Луки 15:29). 

Почуття втраченості завжди пов'язане з розірваними стосунками…

Моя молитва сьогодні:Господи, я хочу бути тісно пов'язаним із Тобою. Звільни мене від релігійного «почуття обов'язку». Я хочу зробити своє серце оселею для Тебе! Амінь!

Ви ─ справжнє диво!